Сьогодні серце стискається від болю. Ми згадуємо тих, хто віддав життя у найстрашнішій війні людства — у Другій світовій. Українці билися на різних фронтах, у різних формах, але з однією вірою — захистити людську гідність, свободу, життя.
Це день — коли країна завмирає в тиші.
Тиші, в якій звучать імена загиблих.
Тиші, в якій живе вдячність.
Тиші, яка пульсує болем — бо війна досі поруч.
Ми пам’ятаємо.
Ми не пробачимо.
Ми живемо — і цим віддаємо шану всім, хто не дожив.
